Ця історія про одного хлопця на ім’я Монті. Коли Монті було 16 років, задали йому написати твір про те, що він хоче, коли виросте. Монті довго вагався і потратив багато часу на описання своєї мрії. Він хотів коли-небудь стати власником ранчо. Він списав сім сторінок, описуючи в найдрібніших деталях ранчо площею 200 акрів, і намалював план розташування всіх будівель, конюшень і доріг. Він навіть намалював детальний план будинку, який він побудує площею 4000 квадратних футів. Наступного дня Монті віддав свій твір вчителю.
Через два дні вчитель повернув твір, поставивши жирну червону двійку, дописавши: «Залишися після уроку». Після уроку хлопець з мрією підійшов до вчителя і запитав, чому він отримав двійку за свій твір. Вчитель на це відповів: «Тому, що така мрія нездійсненна для такого хлопця, як ти. Тобі потрібно багато, дуже багато грошей, щоб придбати таке ранчо. А які гроші є у тебе? Ніяких. Ти ж із дуже бідної сім’ї. Немає ніякої можливості для тебе здійснити твою мрію. Вона нездійсненна. Ось, що я тобі скажу. Йди додому і напиши інший твір, в якому ти опишеш іншу, більш реальну мрію, і я поставлю тобі іншу оцінку».
Хлопець вернувся додому і попросив поради у свого батька. І ось, що він почув: «Синок, боюсь, тут я тобі не помічник. Я думаю, що це повинно бути тільки твоє рішення, і в мене є відчуття, що це буде дійсно важливе для тебе рішення». Монті обдумував слова батька цілий тиждень. На кінець, він повернув вчителю той же твір і сказав: «Ви можете залишити собі двійку, а я залишу собі свою мрію».
Минув час, Монті давно закінчив школу, став дорослим. І ось він розповідав цю історію і, повернувшись до групи людей, що його слухали, сказав: «Я розповів вам цю історію, тому що ви всі сидите у моєму домі, площею 4000 квадратних футів, посередині мого ранчо площею 200 акрів. А цей твір висить в рамці над каміном». Монті продовжував: «Найцікавіша частина цієї історії полягає в тому, що два роки тому, літом, все той же вчитель привіз сюди 30 школярів, і вони тиждень розташувались табором на моєму ранчо. Перед від’їздом вчитель мені сказав: «Послухай Монті, про це я можу тобі сказати зараз. Коли я був твоїм вчителем, я був свого роду злодієм мрій. Я зараз дуже жалкую, що тоді я вкрав багато дитячих мрій. Але я дуже радий, що ти найшов в собі сміливість відстояти свою мрію».
Через два дні вчитель повернув твір, поставивши жирну червону двійку, дописавши: «Залишися після уроку». Після уроку хлопець з мрією підійшов до вчителя і запитав, чому він отримав двійку за свій твір. Вчитель на це відповів: «Тому, що така мрія нездійсненна для такого хлопця, як ти. Тобі потрібно багато, дуже багато грошей, щоб придбати таке ранчо. А які гроші є у тебе? Ніяких. Ти ж із дуже бідної сім’ї. Немає ніякої можливості для тебе здійснити твою мрію. Вона нездійсненна. Ось, що я тобі скажу. Йди додому і напиши інший твір, в якому ти опишеш іншу, більш реальну мрію, і я поставлю тобі іншу оцінку».
Хлопець вернувся додому і попросив поради у свого батька. І ось, що він почув: «Синок, боюсь, тут я тобі не помічник. Я думаю, що це повинно бути тільки твоє рішення, і в мене є відчуття, що це буде дійсно важливе для тебе рішення». Монті обдумував слова батька цілий тиждень. На кінець, він повернув вчителю той же твір і сказав: «Ви можете залишити собі двійку, а я залишу собі свою мрію».
Минув час, Монті давно закінчив школу, став дорослим. І ось він розповідав цю історію і, повернувшись до групи людей, що його слухали, сказав: «Я розповів вам цю історію, тому що ви всі сидите у моєму домі, площею 4000 квадратних футів, посередині мого ранчо площею 200 акрів. А цей твір висить в рамці над каміном». Монті продовжував: «Найцікавіша частина цієї історії полягає в тому, що два роки тому, літом, все той же вчитель привіз сюди 30 школярів, і вони тиждень розташувались табором на моєму ранчо. Перед від’їздом вчитель мені сказав: «Послухай Монті, про це я можу тобі сказати зараз. Коли я був твоїм вчителем, я був свого роду злодієм мрій. Я зараз дуже жалкую, що тоді я вкрав багато дитячих мрій. Але я дуже радий, що ти найшов в собі сміливість відстояти свою мрію».